16 грудня виповнилося б 90 років відомому профспілковому діячу Миколі Івановичу Бабченку.

Понад піввіку він очолював обласну профспілкову організацію працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення та був членом президії облпрофради, а потім облпрофоб’єднання. М.І.Бабченко чимало зробив для зміцнення профорганізації, розвитку галузі і системи соціального захисту її працівників, створення оздоровчої бази для комунальників та членів їх сімей. Він користувався великою повагою серед профактиву та членів профспілки, господарських керівників, що сприяло розвитку соціального діалогу. 

Дослухались до голосу авторитетного профлідера і в Обласному об’єднанні профспілок. Не випадково саме Бабченку було довірено в числі десяти представників профспілок УРСР захищати інтереси людей праці у Верховній Раді СРСР в 1989-1992 рр. «Над законами работаю с 6 утра до 10 вечера…» - так називалось інтерв’ю з Бабченко, опубліковане 1989 р. у самому першому номері обласної профспілкової газети «Позиция». Юрист за освітою, він працював в комітеті по законодавству і правопорядку, зробивши чималий внесок у розробку й прийняття союзного Закону про профспілки та інших законодавчих актів, спрямованих на посилення захисту прав трудящих. При цьому, за спогадами Миколи Івановича, довелося здолати сильний спротив досить впливових у парламенті сил. Але допомагала підтримка у Верховній Раді СРСР 99 його профспілкових колег (серед них були ще два представники Дніпропетровщини - голова профкому Ново-Криворізького ГЗК Олександр Михайлович Швець, а також голова колгоспу «Дружба» з Новомосковщини, пізніше Герой України Анатолій Станіславович Вуйчицький, з яким Бабченка пов’язували багаторічна міцна дружба та взаємна співпраця у підтримці профспілкою селян та допомозі забезпечення харчовими продуктами численних дитячих оздоровчих закладів комунальників).
Не менш важко давались тоді й інші важливі для людей законодавчі рішення – зменшення до 55 років віку виходу на пенсію працівників міського електротранспорту, трактористів і доярок у сільському господарстві, а згодом – водіїв міських автобусів. Багато зробив представник профспілок і для будівництва та облаштування нових мікрорайонів тодішнього Дніпропетровська, розвитку газифікації сільських та приміських населених пунктів нашої області, збільшення випуску товарів народного вжитку. І цю його діяльність, відомо достеменно, дуже цінували керівники області та Дніпропетровська.
Як депутат і представник профспілок, Бабченко сміливо стукав у двері владних кабінетів, працював з урядом. Зокрема, як згадував Микола Іванович, дуже гострі розмови відбувались у нього з головою Госкомпраці СРСР В.Щербаковим, особливо що стосувалось встановлення справедливої оплати праці в сфері житлово-комунального господарства, працівники якого заробляли тоді чи не найменше. І він свого домігся – в галузі були встановлені нові тарифні ставки та посадові оклади… Чи це не приклад для наших нинішніх нардепів, як треба боротися за інтереси своїх виборців!..
Пам’ятають колеги, члени профспілок і про прекрасні людські якості Миколи Івановича, який завжди готовий був прийти на допомогу.